fbpx

Сьогодні апарат УЗД став майже невід’ємною частиною будь якого медичного закладу. Та як все починалось і кому першому спало на думку використати ультразвук у діагностиці хвороб?

Зануримось в історію!

Після відкриття французьким фізиком П’єром Кюрі п’єзоелектрики в 1880 році, ультразвук довгий час залишався лабораторною цікавинкою. Тільки в часи Першої світової війни з’явився перший прилад, який використовував п’єзоефект – сонар. Його почали активно застовувати, зокрема, для пошуку субмарин.

Історія ультразвукової діагностики

Сьогодні апарат УЗД став майже невід’ємною частиною будь якого медичного закладу. Та як все починалось і кому першому спало на думку використати ультразвук у діагностиці хвороб?

Зануримось в історію!

Після відкриття французьким фізиком П’єром Кюрі п’єзоелектрики в 1880 році, ультразвук довгий час залишався лабораторною цікавинкою. Тільки в часи Першої світової війни з’явився перший прилад, який використовував п’єзоефект – сонар. Його почали активно застовувати, зокрема, для пошуку субмарин. 

А у 1940 році американський фізик-акустик Флойд Файрстоун створив перший пристрій для еховізуалізації, «the Supersonic Reflectoscope». Але поки що тільки для пошуку недоліків у металевих деталях.

У 1941 році австрійський невролог Карл Тео Дуссік був, швидше за все, першою людиною, яка використала ультразвук для отримання даних про людське тіло. Лікар за допомогою нього вивчав шлуночки мозку людини.

Історія ультразвукової діагностики

 Джордж Дорінг Людвіг по праву може вважається першопроходцем у використанні ультразвуку з клінічною метою. Молодий хімік та лікар, він, з подачі колег-хірургів, розробив серію експериментів для виявлення сторонніх тіл у тканинах тварин за допомогою ультразвуку. Головна мета була розробити метод знаходження каменів у жовчному міхурі. На озброєнні у нього був той самий промисловий Рефлектоскоп Файрстоуна. А згодом Людвіг анонсував свій новий прилад, «Ultrasonic locator», розроблений спеціально для його експериментів.

Лікар вивчав акустичний опір різних типів жовчних каменів та інших тканин, таких як м’язи та жири, використовуючи різні ультразвукові методики та частоти. Далі Людвіг хірургічно імплантував жовчні камені в жовчні міхури собак — і після проведення ультразвукового дослідження зміг виявити чіткий УЗ сигнал, що їм відповідає. Ці дослідження допомогли створити науковий фундамент для клінічного використання ультразвуку.

 George D. Ludwig — http://bit.ly/2SBDMay

 Джона Вайлда називають «батьком медичної УЗ-діагностики». Його шлях до цього титулу почався в роки Другої світової війни. Вайлд, тоді хірург в загальній лікарні Міллера в Лондоні, займався лікуванням постраждалих від німецьких авіанальотів. Він шукав швидкий та неінвазивний метод оцінки пошкоджень кишечника уламками бомб.

Вже після війни доктор переїхав до університету Міннесоти і почав намагатися за допомогою ультразвуку оцінювати стінки кишечника. Спочатку він застосував машину, розроблену для виявлення тріщин танкової броні. Але згодом разом з інженером Джоном Рейдом створив перший клінічний УЗД-апарат. 

Хоча в той час УЗ-машини працювали з надто низькою роздільною здатністю для сканування кишечника, до 1951 р. він отримав доступ до обладнання, яке працювало в діапазоні 15 МГц, яке давало можливість не тільки оцінити пошкодження, але й виявити ракові зміни тканини. Захоплені своїм відкриттям, Уайлд та його команда змогли провести УЗ-сканування молочної залози, яке дозволило ефективно знаходити новоутворення. Згодом вони поступово розширювали спектр УЗ-діагностики, а також розробили інструменти для сканування тканин прямої кишки та піхви.

 John J. Wild — https://wapo.st/2QvF849