Як знижувати вагу безпечно, особливо при ішемічній хворобі та цукровому діабеті.
Після перенесеного інфаркту міокарда багато пацієнтів зосереджуються на артеріальному тиску, холестерині та прийомі призначених препаратів. Проте не менш важливим компонентом вторинної профілактики є контроль маси тіла.
Надмірна вага та особливо абдомінальне ожиріння часто поєднуються з артеріальною гіпертензією, порушеннями ліпідного обміну, інсулінорезистентністю та цукровим діабетом 2 типу. Усе це підвищує серцево-судинний ризик.
Саме тому схуднення після інфаркту — це не стільки питання зовнішності, скільки частина комплексного відновлення та кардіореабілітації.
Чому після інфаркту важливо контролювати вагу?
Кардіореабілітація — це значно більше, ніж просто фізичні вправи. Вона включає контроль факторів ризику, харчування, фізичну активність, психологічну підтримку, навчання пацієнта та формування способу життя, який допомагає знизити ймовірність повторних серцево-судинних подій.
!Особливо важливим контроль ваги стає для людей із цукровим діабетом 2 типу або предіабетом.
Навіть помірне зниження маси тіла може мати клінічне значення. За сучасними рекомендаціями ADA, зниження ваги приблизно на 5–7% від початкової може покращувати глікемічний контроль та інші фактори серцево-судинного ризику. Більш виражене та стійке зниження ваги — понад 10% — у частини пацієнтів дає додаткові метаболічні переваги.
Наприклад, для людини з масою тіла 100 кг навіть перші 5–7 кг, втрачені поступово та під медичним контролем, уже можуть бути важливим результатом.
Але після інфаркту принцип «чим швидше схудну, тим краще» не працює.
Надто суворі дієти, голодування та різке обмеження калорійності можуть призводити до втрати м’язової маси, слабкості, дефіциту поживних речовин та погіршення переносимості фізичних навантажень. Тому метою має бути не просто менша цифра на вагах, а зменшення надлишкової жирової тканини зі збереженням м’язів і функціональної спроможності.
Харчування та фізична активність: основа безпечного схуднення
Універсальної «кардіологічної дієти для схуднення» не існує. Харчування необхідно адаптувати до стану пацієнта, супутнього діабету, функції нирок, рівня фізичної активності та призначеного лікування.
У більшості випадків основою стає помірний дефіцит калорій та поступова зміна харчових звичок.
Перевагу варто надавати овочам, цільнозерновим продуктам, бобовим, рибі, нежирним джерелам білка, горіхам та ненасиченим рослинним жирам. Водночас бажано обмежувати ультраоброблені продукти, трансжири, надлишок насичених жирів, солі, солодких напоїв та продуктів із великою кількістю доданого цукру.
Для людини з діабетом важлива не лише калорійність їжі. Необхідно враховувати рівень глюкози, характер вуглеводів, регулярність харчування та ризик гіпоглікемії на тлі певних цукрознижувальних препаратів.
Другий обов’язковий компонент — рух.
Після інфаркту фізичну активність потрібно відновлювати поступово. Саме програми кардіореабілітації дозволяють підібрати безпечну інтенсивність навантаження відповідно до стану серцево-судинної системи.
Для цього можуть використовуватися дозована ходьба, велотренування та інші аеробні навантаження, а надалі — за відсутності протипоказань — силові вправи.
Важливо не просто «ходити більше», а знати, яке навантаження є безпечним саме для конкретного пацієнта. Для визначення функціональної спроможності та індивідуальної інтенсивності тренувань лікар може рекомендувати навантажувальне тестування.
А якщо дієти недостатньо: чи можна використовувати препарати для зниження ваги?
Сучасне лікування ожиріння не обмежується рекомендацією «менше їсти і більше рухатися».
Ожиріння розглядається як хронічне захворювання, яке в окремих випадках потребує медикаментозної терапії. Особливо актуальним це питання є для пацієнтів, які одночасно мають ожиріння, цукровий діабет 2 типу та серцево-судинні захворювання.
Сьогодні для лікування ожиріння та/або цукрового діабету можуть застосовуватися сучасні препарати, зокрема агоністи рецепторів GLP-1 та подвійні агоністи GIP/GLP-1.
Семаглутид і тирзепатид можуть забезпечувати клінічно значуще зниження маси тіла та покращувати метаболічні показники. Для окремих препаратів цієї групи також отримані дані щодо серцево-судинних переваг у певних категорій пацієнтів.
Проте призначення таких препаратів після інфаркту має відбуватися лікарем.
Необхідно враховувати показання, протипоказання, супутні захворювання, функцію нирок, ризик побічних ефектів та інші препарати, які приймає пацієнт. Самостійно починати медикаментозне лікування ожиріння після серцево-судинної події не варто.
Так само важливо пам’ятати: препарат для зниження ваги не замінює кардіореабілітацію. Найкращий результат дає комплексний підхід — медикаментозна терапія за показаннями, харчування, фізична активність, контроль факторів ризику та регулярне спостереження.
Головна мета — не просто схуднути, а знизити повторний серцево-судинний ризик.
Після інфаркту цифра на вагах — лише один із показників.
Лікар оцінює артеріальний тиск, ліпідний профіль, глікемію та HbA1c, окружність талії, функцію нирок, переносимість фізичних навантажень, склад тіла та інші фактори ризику.
Тому двом пацієнтам з однаковою вагою можуть бути потрібні абсолютно різні програми відновлення.
Правильне схуднення після інфаркту — це не коротка дієта перед відпусткою. Це частина довгострокової стратегії вторинної профілактики.
Мета кардіореабілітації — допомогти людині не просто повернутися до звичного життя після інфаркту, а зробити це життя активнішим і безпечнішим для серця.
Автор: Кіржнер Геннадій Давидович
Кардіолог, кандидат медичних наук, доцент.
